«…не означає, що якщо ви не почали займатися творчістю у свої двадцять, то вже запізнилися!

Ради Бога, ні! Не думайте так, прошу вас.

Почати ніколи не пізно.

Я можу навести десятки прикладів чудових людей, які стали на творчий шлях у старшому, а інколи у дуже навіть старшому віці. Та щоб не витрачати багато часу, розповім тільки про одну таку особу.

Її звати Вініфред. Читати далі...

Ірвін Ялом "Вдивляючись у сонце: долаючи страх смерті". Уривок 1

 

"Зі всіх ідей, які сформувалися в мене за роки практики в протидії особистісному страхові смерті й тривозі, пов'язаній з минущістю життя, особливо цінною я вважаю ідею поширення хвиль.

Поширення хвиль стосується факту, що що кожен з нас творить - часто без свідомого наміру чи відома - концентричні кола впливу, які можуть діяти на інших упродовж років і навіть поколінь. Це означає, що вплив, який ми справляємо на інших людей, у свою чергу передається іншим, подібно до того, як хвилі у водоймі розходяться, аж доки перестають бути видимими, проте й тоді тривають на мікроскопічному рівні.  Ідея, що ми можемо залишити по собі слід, навіть не знаючи цього, дає потужну відповідь тим, хто твердить, наче з нашої скінченності та минущості неодмінно випливає марнота існування." 

Людмила Петрановська "Таємна опора". Уривок 1.

"Від перших хвилин життя дитини між нею і матір'ю починають стрімко зав'язуватися нитки майбутніх взаємин. Кожне годування, кожен погляд, кожен дотик, кожен вдих неповторного запаху - це тонка, але міцна нитка, що з'єднує їх назавжди, вживлюється в їхні душі. Ниток дедалі більшає, вони сплітаються, накладаються одна на одну, і ось уже мати й дитина з'єднані новою, не матеріальною, а психологічною пуповиною, через яку тепер йтимуть від матері до дитини захист і турбота, а від малюка до неї - довіра й безоглядна любов. Ось це і є прив'язаність - психологічна пуповина, глибокий емоційний зв'язок між матір'ю і дитиною.

Якось на дитячому майданчику спостерігала сцену: малюк десь двох з половиною рочків... Читати далі...

Про створення перешкод самому собі

Нерідко люди самі підривають власні шанси на успіх, створюючи перешкоди, які роблять його менш імовірним. Вони далекі від думки про свідоме саморуйнування і, як правило, поводяться так з метою самозахисту [...] "Ніякий я не невдаха. І все було б гаразд, якби не одне "але".

Чому люди самі заважають собі подібною програшністю? Згадайте, з якою готовністю ми кидаємося на захист власного іміджу, коли приписуємо свої невдачі зовнішнім обставинам. 

Ви можете зрозуміти, чому люди, боячись невдачі, проте здатні самі заважати собі: провести півночі напередодні інтерв'ю з приводу роботи на вечірці або грати у відеоігри замість того, щоб готуватися до важкого іспиту? Читати далі...

Помилки як невід'ємна частина успіху

"Є прямий взаємозв’язок між тим, як швидко ви почнете діяти, і тим, чи почнете ви діяти взагалі. 

Успішні люди негайно втілюють ідеї, які їм сподобалися. А середньостатистичні люди кажуть: «Ну, так, гарна ідея. Візьму до уваги. Я подумаю над цим." От вони думають, думають, а весь їх ентузіазм сходить нанівець.

Якщо ви негайно почнете втілювати ідею, можуть відбутися лише дві речі: ви або виграєте, або програєте. Якщо ви досягнете успіху, ви, очевидно, будете продовжувати в тому ж дусі для того, щоби досягати більшого успіху. Якщо ж ви потерпіли невдачу, ви вчитеся на цьому досвіді, шукаєте нові ідеї і пробуєте знову, але по-іншому. 

Більшість нових ідей, які ви будете втілювати, не спрацюють. Ну, принаймні, з першого разу, а іноді і з перших десяти разів. 

Успішні люди помиляються значно частіше, ніж неуспішні. Тому що успішні люди постійно помиляються, вони постійно підправляють свій курс. І вони не упускають руки тільки тому, що перший раз їх спіткала невдача. Вони пробують знову, і знову, і знову." -

Браян Трейсі

Невидима творчість

Творчість володіє чарівною мінливістю: зараз у неї один вигляд, через мить - інший. Вона як сліпуче видіння, яке є всім, але яке важко описати: всі розходяться в уявленнях про те, що ж вони побачили у цьому яскравому спалаху. 

Хіба вміння водити пензлем по полотну або обсипана фарба і шпалери не служать свідченнями її існування? А перо і папір, а квіткові бордюри біля садової доріжки, а будівля університету? Ну звичайно ж! А мистецтво бездоганно випрасувати комірець, розпалити революцію? Теж! З любов'ю доторкнутися до листви рослини, провернути велику угоду, сісти за ткацький верстат, знайти свій голос, міцно любити когось? Так! Спіймати в долоні гаряче тільце новонародженого, виростити дитину до зрілих років, допомогти народу піднятися з колін? Так! Плекати свій шлюб, як сад, здобувати душевне золото, підібрати влучне слівце, зшити блакитну фіранку? Все це моменти творчого життя. (...)

Одні кажуть, що творче життя полягає в ідеях, інші - у звершеннях. Але схоже, що в більшості випадків вона полягає в самому бутті.

Уривок із книги Кларисси Пінколи Естес "Та, що біжить з вовками. Жіночий архетип в міфах і оповідях"

Бережіть свій час творчості

Я знаю жінок, які знемагають на ненависній роботі, щоби купувати дорогі речі для дому, чоловіка або дітей. Вони заривають в землю свої неабиякі таланти. Я знаю жінок, які повинні прибрати дім, перш ніж взяти в руку перо; але прибирання дому - справа дивна: воно ніколи не закінчується. Чудовий спосіб спосіб зупинити жінку.

Жінка повинна бути обережною і не дозволяти завищеному почуттю відповідальності (або благопристойності) красти у неї творчі паузи, ритми і осяяння. Потрібно просто тупнути ногою і сказати "ні" половині тих справ, які вона вважає, що зобов'язана виконувати. Мистецтво - не те, чим можна займатися тільки уривками і крадькома.

...

Бережіть свій час. (...) У Скелястих горах живе одна моя знайома художниця. Коли їй заманеться помалювати або поміркувати, вона вішає на перегороджуючий під'їзд до її дому ланцюг табличку: "Сьогодні я працюю і гостей не приймаю. Я знаю, ви думаєте, що вас це не стосується, тому що ви мій банкір, агент або краща подруга. Ви помиляєтесь".

Інша моя знайома, скульптор, вивішує на своїх воротах таку табличку: "Не турбувати - якщо тільки я не виграла в лотерею або хто-небудь не бачив Ісуса на Старому Таоському шосе".

Уривок із книги Кларисси Пінколи Естес "Та, що біжить з вовками. Жіночий архетип в міфах і оповідях"