«…не означає, що якщо ви не почали займатися творчістю у свої двадцять, то вже запізнилися!

Ради Бога, ні! Не думайте так, прошу вас.

Почати ніколи не пізно.

Я можу навести десятки прикладів чудових людей, які стали на творчий шлях у старшому, а інколи у дуже навіть старшому віці. Та щоб не витрачати багато часу, розповім тільки про одну таку особу.

Її звати Вініфред.

Я познайомилася з нею ще у 1990-х у Грінвич-віледж. На бурхливій вечірці з нагоди її девяносторіччя. Вона була приятелькою мого приятеля (хлопця, якому було за двадцять; так, Вініфред мала друзів різного віку і походження). У ту пору Вініфред була такою-собі знаменитістю на Вашингтон-сквер. Справжньою легендою богеми, яка споконвіку мешкала у Віледжі. Вона мала довге руде волосся, яке вкладала на голові в чарівну копичку, завжди прикрашала себе гірляндами бурштинового намиста, й раніше разом зі своїм покійним чоловіком (науковцем) задля розваги ганялася у відпустках за тайфунами й ураганами по всьому світу. Вона й сама була наче той ураган.

Я вперше у своєму юному житті зустріла таку жваву й енергійну жінку, як Вініфред, тож одного дня, шукаючи натхнення, запитала її: «Яка твоя улюблена книжка?».

А вона відповіла: «Ой, сонце, я не можу виокремити якусь одну книжку, бо в мене їх дуже багато. Але можу назвати свою улюблену тему. Десять років тому я почала вивчати історію древньої Месопотамії, і тепер це моє найбільше захоплення, яке, скажу тобі чесно, кардинально змінило моє життя».

Коли я, двадцятип’ятирічна, почула від вдови, якій було дев’яносто, що якесь захоплення змінило її життя (ще й так недавно!), це стало для мене одкровенням. То був один із тих моментів, коли я ледь не фізично відчула, як мої горизонти розширюються, як мозок розпускається, наче ремінь, на кілька дірочок і тепер вміщає в себе силу-силенну нових образів жіночого життя.

Та дізнавшись більше про захоплення Вініфред, я була вражена, почувши, що вона стала знаною експерткою з історії древньої Месопотамії. Вона присвятила цій галузі науки ціле десятиліття свого життя – а якщо старанно чимось займатися десять років, мимоволі станеш експертом. (За стільки часу можна було б отримати два дипломи магістра і один – доктора). Вона побувала на кількох археологічних розкопках на Близькому Сході; вивчила клинопис; заприятелювала з найвідомішими науковцями й кураторами в цій галузі; не пропустила жодної тематичної музейної виставки і лекції у своєму місті. Коли людей цікавила древня Месопотамія, вони зверталися до Вініфред, бо вважали її експерткою.

Я була молодою жінкою, яка тільки-но закінчила коледж. У моїй голові все ще був тьмяний і тісний закуток, який вірив в те, що моя освіта скінчилась, бо Нью-Йоркський університет видав мені диплом. Та зустрівши Вініфред, я збагнула, що освіта не закінчується, коли вам кажуть, що вже кінець; освіта закінчується, коли ви самі собі кажете, що це вже кінець. І Вініфред, коли ще була вісімдесятирічною дівчинкою вирішила – твердо вирішила: навчання ще не скінчилось.

Отож, коли можна розпочати творче й енергійне життя?

Тоді, коли вам заманеться.»

Елізабет Гілберт «Велика магія»

Немає коментарів:

Опублікувати коментар