Так цікаво... У сучасному світі слова "саморозвиток", "особистісний ріст" та ін. зазвичай мають на увазі здобування знань та навичок: необхідних, затребуваних, популярних і навіть модних.
Для особистості цей шлях може стати таким-собі "прокрустовим ложем", у якому душа може калічитися та задихатися.
Але є й інший шлях - шлях індивідуації. Він передбачає пошук розуміння "хто я є?", "який я є?", "що живить мою душу?", "що спустошує мою душу?, "які зернятка моєї душі зараз намагаються прорости?", "що це за зернятка: це добрі для мене культури чи бур'ян моєї душі?"
Душу не треба тягнути за вуха. В ній вже все закладено. І воно розпаковується, проростає, цвіте та плодоносить у свій час без штучної стимуляції. Достатньо бути достатньо уважним до голосу душі - від ледь чутного шепіту до надривного крику (часто вже у вигляді симптомів). А також намагатися створювати умови для прояву та розвитку цих частин душі: живити необхідними ресурсами та берегти від бур'янів і шкідників.
Немає коментарів:
Дописати коментар