Кольорова усмішка вдячності

Автор: Oksana Ratushna

Іду по вулиці.  Сидячи вздовж тротуару, підлітки малюють пейзаж. Ідучи, ледь підглядаю, милуюся...  

І тут одному хлопчині розсипається кольорова крейда. Минаю, а потім повертаюся, збираю крейду, кладу в коробочку. Піднімаючись, підводжу очі і бачу щиру широку усмішку хлопчини.

Він усміхався не просто губами, і навіть не очима. Це усмішка, у якій розпливається все обличчя і сіяє теплим, зігріваючим, проникаючим в самі глибини душі, промінням.  Це була усмішка здивування  і вдячності. Це усмішка, що може розтопити всі льоди півночі, вона безмежна, а тому така могуча.

Я усміхнулася у відповідь …і поспішно продовжила свій шлях. 

Я розгубилася, оскільки не була готова аж до такого щедрого та щирого прояву емоцій. Але це було фантастично! Ця усмішка, зігрівши всі фібри душі, перенеслася на моє обличчя, а потім на обличчя ще кількох випадкових моїх перехожих. 

А все ж почалося із маленької допомоги!